Година
спілкування для учнів 9-11 класів
Тема. «Герої серед
нас»
Мета: ознайомити учнів із
подвигами звичайних українців, які в критичні хвилини виявили надзвичайну силу
духу й мужність, щоденною працею рятують життя людей; з’ясувати зміст та
проаналізувати аспекти поняття «герой»; формування в учнів почуття
патріотизму, любові до свого народу, України.
Обладнання: відеоролики «Ангели Майдану»,
«Кіборги», презентація, стікери.
Очікувані результати: учні усвідомлюватимуть поняття
справжнього і фальшивого патріотизму, поглиблюватимуть знання про людей, яких
називають героями.
Форма проведення: створення віртуального сайту
«Герої серед нас».
Підготовчий етап: усі учні класу були поділені на
групи – інформаційні центри й отримали випереджувальні завдання. Їхня робота
буде висвітлена на сторінках сайту.
Хід виховної години
1. Організаційний момент.
Вступне слово вчителя.
ІІ. Основна частина
1.Вихователь. Одні професії здобувають у коледжах чи вузах, отримавши
диплом учителя, лікаря, інженера, юриста, програміста, перекладача тощо. Інші
набувають, отримавши новий статус – мами, тата, дідуся, бабусі, братика чи
сестрички. А є професії, які, окрім знань, вимагають терпіння, виваженості,
мужності, стійкості та навіть героїзму. Цього не навчитися в жодному коледжі чи
вузі, бо формують їх оточення, суспільні обставини. Йдеться про героїв,
патріотів. Діти, сьогодні ми будемо говорити про мужність і героїзм в ім’я
свободи, незалежності та цілісності нашої держави. Тема нашої години
спілкування «Герої нашого часу». Що означає бути героєм? (відповіді учнів)
Бути героєм – це віддавати
своє життя за друзів, коли ти ризикуєш, це вміти сказати «Ні» несправедливості,
побороти власний страх, бути вірним.
Учень
Герой – це не слово в
дипломі,
Герой – не табличка на
дверях,
Герой – це не кубок у домі,
Герой – не прикраса в
оселях,
Героєм не можна назвати
Всіх тих, хто з екранів
киває.
Героя не важко впізнати.
Він долю за руку тримає.
2. Оголошення теми виховної години. Мотивація діяльності.
Саме
про героїв, патріотів ми будемо говорити на сьогоднішній виховній годині «Герої
для нас як приклад…». Адже у зв’язку із непростими й нелегкими подіями в нашій
державі ці слова набувають нового значення. І звичайні українці, яких ми зараз
називаємо героями, живуть серед нас, своїм прикладом показують, як потрібно
чинити в тих чи інших ситуаціях, спонукають діяти, допомагати іншим.
Наша
виховна година проходитиме у формі створення віртуального сайту «Герої серед
нас», де кожен з інформаційних центрів розмістить свій матеріал на відповідних
сторінках.
3. Основна частина.
Сторінка 1. Головна.
Бесіда з учнями:
- Яку
людину можна назвати героєм?
- Чому люди
здатні на подвиги?
- Чи є
серед ваших знайомих люди, яких можна назвати героями?
- Який він
– герой?
Складання асоціативного ґрона до слова «герой».
Вихователь. А тепер звернімося до
визначення слова «герой».
Словник
української мови в 11 томах подає таке тлумачення:
1. Видатна своїми здібностями й
діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в
труді.
2. Людина, яка втілює
основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи тощо.
3. Особа, яка чим-небудь
відзначилась, привернула до себе увагу.
У висловах
відомих людей також знаходимо тлумачення слова «герой».
1.
...герой
– це людина, яка в рішучий момент робить те, що потрібно робити в інтересах
людського суспільства. Юліус Фучик
2. Герой – це людина, яка знає, що є блага,
дорожчі за життя; людина, яка присвятила своє життя служінню державі, себе одну
– служінню багатьом.
Готхольд
Ефраїм Лессінг
3. Герой – це той, хто творить життя
всупереч смерті, хто перемагає смерть.
Максим Горький
4.
Герой
не хоробріший за звичайну людину, але зберігає хоробрість на п’ять хвилин
довше.
Ральф
Уолдо Емерсон
5.
Герой
робить те, що можна зробити. Інші цього не роблять.
Ромен Ролан
Вихователь. Як бачимо, ці тлумачення співпадають із тими рисами героїв, які ви
сформулювали в асоціативному кущі.
Однією із
рис героя ви визначили патріотизм. Але патріотизм теж кожен тлумачить
по-різному. Є люди, які по-справжньому люблять свій край, державу, без вагань
стають на захист її інтересів. А є, на жаль, псевдопатріоти, які на словах
люблять Батьківщину, готові заради неї на все, але, як тільки приходиться
захищати її незалежність та державність, знаходять масу причин, щоб цього не
робити. Революція гідності, війна на Сході показала героїзм одних і викрила
лжепатріотизм інших. І кожного із тих, хто вніс свою лепту допомоги під час
подій на майдані та в гібридній війні на Сході України, можна назвати
справжніми патріотами, нашими героями. І не тільки їх, адже поміж нас є люди,
які ціною власного життя рятують інших, допомагають у найскрутніші моменти.
Вони теж герої, кожен із них по-своєму.
Створюємо сторінку 2 нашого сайту – Неймовірні історії звичайних людей.
Виступ
1 інформаційного центру.
Українці без гучних прізвищ і талановитих піарників стають
справжніми героями України за мужність, відвагу та здатність до самопожертви
заради інших.
Ми й не
задумуємося, скільки серед нас звичайних людей із звичайного села чи міста, які
здатні на самопожертву заради здоров’я та життя інших, ризикують власним, ні на
мить не задумуючись про наслідки. У цьому, напевне, і полягає справжня
гуманність. Їх так багато, але сьогодні ми хочемо розповісти про деяких із них,
адже вважаємо, що ці люди заслуговують на те, щоб про них говорити. На жаль,
про декого уже посмертно.
Вони не ходять по
червоних доріжках – вони просто роблять свою справу.
Ми пишаємося, що
на такі вчинки здатні дорослі, але коли ризикують своїм життям маленькі діти заради
порятунку людей, ми пишаємося ними втричі більше.
Андрій Жовтоног
Про 12-річного
Андрія Жовтонога Україна дізналася у грудні 2010 року. Цей хлопчик не
роздумуючи стрибнув у колодязь за молодшим братиком, який провалився туди за
відсутності люка. Аби маленький братик не замерз, Андрій взяв його собі на
плечі.
Маленький герой
провів у крижаній воді, яка сягала йому плечей, аж 7 годин, поки їх не знайшли
батьки та міліція. Весь цей час хлопчик розповідав братику казки, аби той не
плакав.
Анастасія Овчар
Подія, що сталася 15
березня 2005 року в Харківській області, сколихнула весь світ. Маленька
5-річна Настя Овчар врятувала від вогню свою 2-річну сестру, при цьому дістала
80% глибоких опіків тяжкого ступеня. З такими травмами в
Україні важко залишитися в живих. Завдяки тому, що про її подвиг дізналася вся
країна, багато кинулися на допомогу. Грошей вистачило на операцію в престижній
американській клініці в Бостоні.
Ганна Войціховська
Дві
подружки-першокласниці гралися біля ставка. 6-річна Іринка необережно ступила
на лід і крига тріснула. Важкий зимовий одяг умить намок і потягнув дівчинку на
дно.
Маленька Ганна
спробувала схопити дівчинку за руки, але в неї не вийшло. Тоді вона притягнула
санчата, які й подала Іринці. За допомогою такого механізму їй вдалося
витягнути дівчину на поверхню.
Олексій
Медведев та Данило Клинков
Літом 2004 року
семикласники Олексій Медведев та Данило Клинков із села Ароматне
Бахчисарайського району врятували дівчинку, яка тонула. Інна та її подруга
трималися берега, проте дно водойми виявилося підступним.
Коли хлопці
запримітили, що дівчинка тоне, то побігли до рибалки, що був неподалік. Але
дорослий чоловік відмахнувся. Хлопці тоді самотужки кинулася рятувати дівчину,
вона вже була непритомна, на щастя, її вдалося врятувати.
Андрій Шевчук
Десятирічний
Андрій Шевчук разом із друзями катався на санчатах по замерзлій місцевій річці
Чечва. Раптом п'ятирічний Петрик провалився під кригу. Діти кинулася до села,
аби сповісти дорослих.
Але Андрій
розумів, що може пройти дуже багато часу, тому кинувся самотужки рятувати
хлопчика. Коли він намагався дотягнутися до Петрика і сам пішов під воду. Він
роздягнувся, адже зимовий одяг тягнув донизу. Петрика несло течією, тому малий
рятувальник ламав кригу руками, аби дотягнутися до нього.
Врешті йому
вдалося схопити малого. Андрій взяв Петрика на руки і побіг до найближчої хати,
а це 600 метрів. Завдяки Андрію, Петрик не отримав ніяких травм, більше того,
він навіть не захворів.
Павло Бондарев
24-річний Павло
Бондарев із Севастополя ціною власного життя врятував двох дітей, що чекали на
зупинці маршрутку. Діана та Артем не помітили, як просто на них мчав
автомобіль. Павло в той момент переходив дорогу, і тільки як побачив неминучу
катастрофу, кинувся рятувати дітлахів.
Артема він
відштовхнув, а Діану прикрив собою – весь удар Павло взяв на себе. Травми, які
він отримав, виявилися несумісними з життям. І через декілька годин він помер у
реанімації, якраз на день народження своєї мами.
Василь Питлик
Рятуючи людину,
лікар забув про власні травми і майже не відчував болю.
13 січня Василя Питлика
вночі викликали на операцію, але вийшовши на вулицю він провалився у
каналізаційний люк. Він відчув жахливий біль, проте самотужки вибрався і
поспішив до машини.
У лікарні йому
наклали гіпс, але він не відмовився від участі в операції. На спеціальному
стільці він провів півтори годинну операцію і врятував свого пацієнта.
Згодом додаткове
обстеження виявило у нього перелом ребер та компресійне стиснення шийного
хребця. Він лікувався майже півроку та отримав ІІІ групу інвалідності, проте й
досі працює хірургом, його вважають одним із кращих фахівців Івано-Франківщини.
Володимир Мнішенко
Володимир Мнішенко
командир Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального загону. Коли у
жовтні 2006 року завалився десятиповерховий будинок на вулиці Мандриківській у
Дніпропетровську, чоловік тиждень не йшов з місця трагедії.
Хоча надії
відкопати людей живими практично не було. Холодильники та іншу побутову
технику, яку витягли з-під руїн, сплюснуло у прямокутники завтовшки у чотири
сантиметри. Рятувальники розбирали уламки і одного дня почули слабкій стогін.
42-річного
чоловіка знайшли на третьому поверсі, він разом із перекриттям падав аж з
сьомого поверху. Його вдалося врятувати.
Рятувальник щороку приїжджає
до місця трагедії, щоб поставити свічку на пам’ять про тих, кого не вдалося
врятувати.
16-річна Вікторія Горячко із маленького
чернівецького селища віддала свою шкіру, аби врятувати життя двохрічній
племінниці. Дівчинка випадково впала в окріп, і в неї обпеклося 50%
шкіри. На пошуки донора не лишалося часу, адже життя дитини згасало. Вікторія
рішуче наважилась на серйозний крок і віддала крихітці шкіру зі своїх
ніг. Віка завжди мріяла стати моделлю, і її мрія уже не здійсниться, але
вона не засмучується, бо є щось цінніше – життя врятованої маленької дівчинки.
Еміль Фісталь, керівник Донецького опікового центру та першої в СНД лабораторії з
вирощування клітин шкіри, урятував новонароджену дитину, поставивши унікальний
діагноз. Хлопчик народився із рідкісною формою буллезного епідермолізу, через
що на більшій частині його тіла немає шкіри. Така форма захворювання досить
рідкісна та зустрічається лише в однієї дитини приблизно на мільйон. Замість
того, щоб ампутувати новонародженому ніжки, як на цьому наполягали лікарі пологового
будинку, Еміль Фісталь пересадив хлопчикові на ніжки здорову шкіру.
Лікар успішно проводить операції діткам у перші
дні їхнього життя. Ось вже багато років він допомагає людям у, здавалося
б, найбезнадійніших ситуаціях.
Вихователь. Але героями можна
назвати не лише тих людей, які допомагають іншим, а й тих, хто перемагає самого
себе, попри усі перипетії долі. Бо, як сказав співак Арсен Мірзоян, «Перемога –
не означає бути першим. Перемога – це означає бути кращим, ніж ти був». Саме
тим, хто переміг самого себе ій став героєм, присвячується наша 3 сторінка – Від серця до серця. Перемога над собою.
Виступ 2
інформаційного центру.
Годинами, зігнувшись та обійнявши ноги руками, 17-річна художниця Даша Безкоста із Сум працює над своїми
картинами. Замість пензликів – пальці ніг. Лише у такий спосіб покручене
хворобою тіло дівчинки дає їй можливість творити картини дивовижної краси:
«Рожевий фламінго», «Море любові», «Портрет мами»… Прикута до інвалідного
візка, Даша виставляє свої роботи в надії, що вони допоможуть двохрічному
Денискові Савенку із Сум. У малюка вроджена патологія кишківника, і художниця
допомагає мамі хлопчика зібрати гроші на операцію.
Даша – дуже талановита дівчинка. У травні вона отримала диплом на
Всеукраїнській виставці-фестивалі «Обдаровані діти України», що відбувалася під
патронатом Міністерства освіти та науки, але найголовніше досягнення – І місце
у Всеукраїнському фестивалі творчості інвалідів «Неспокій серця», де Даша
отримала диплом переможця у номінації «Дитяча творчість».
Наталя Прологаєва із Харкова у 24 роки потрапила
в страшну автомобільну аварію, у результаті якої отримала кілька переломів
хребта, травми кісток тазу й ніг. Чоловік покинув паралізовану Наталію з двома
маленькими дітьми на руках – двохрічним та чотирьохрічним синочками. Допомагала
Наталі її мама. Жінка почала займатися інвалідним спортом і напрочуд швидко
показала високі результати. У 2009 році вона стала дворазовою чемпіонкою
Європи, через рік на світовій першості завоювала чотири золоті й срібну медалі.
У чемпіонаті Європи 2011 року Наталя чотири рази піднімалася на вищий щабель
п'єдесталу пошани. У Харкові, де Прологаєва навчається в Академії фізкультури,
її називають Золотою Рибкою – так само, як і її знамениту землячку Яну
Клочкову.
Українська плавчиня, яка увійшла в число мультимедалістів XIV
Паралімпійських ігор, що проходили в Лондоні, завоювала три золоті медалі, одну
срібну й побила два світових і два параолімпійських рекорди.
Вихователь. Усі рятівники отримали премію «Гордість країни», і таких
відчайдушних людей поруч багато, які власним прикладом показують, як потрібно
чинити нам.
Маючи таких
героїв на прикладі наших земляків, не дивно, що на заклик до Революції гідності
відгукнулися тисячі українців, аби довести, що наш народ сміливий, незалежний,
самобутній і самодостатній. Тому не можна не згадати сьогодні героїв Небесної
сотні, які віддали своє життя заради високої мети – свободи й незалежності
України. Саме таким героям присвячена 4
сторінка нашого сайту – Герої
Небесної сотні.
Виступ 3 інформаційного
центру.
Перегляд відеоролика «Ангели Майдану»
Уже минуло кілька років із
тих трагічних подій на майдані в Києві, коли український народ постав проти
його приниження, і саме Революцією гідності згодом назвуть суспільні зміни в
Україні із 21 листопада 2013 року до лютого 2014 року. Усіх тих, хто загинув
під час акцій протесту, називають Небесною сотнею. Це узагальнений образ
героїв, із яких потрібно брати приклад. У ці дні ми відзначаємо 4- ту річницю
трагічних подій на майдані Незалежності, коли під час революції Гідності з 18
по 20 лютого було поранено більш як тисячу людей, загинуло понад 100
протестувальників. Сьогодні ми їх називаємо Небесною сотнею.
Пам’яті
Небесної Сотні присвячується...
— А
пам’ятаєш, як торік біля нашого села в очереті більше сотні лелек перебули
морози? — запитала бабуся внучку. — Дивилася тоді на них, і їхні силуети
нагадували мені людей — зіщулених, похнюплених, із втягнутими в плечі головами.
У нас же на тому місці, була давно бійня, багато людей полягло. А чи знаєш ти,
що в тілах лелек, за одним повір’ям, оселяються душі померлих…
— Скільки їх нині змахне крильми над майданами нашого
краю — Кременецьким, Збаразьким, Бучацьким? Шестеро…
Як журавлі, що ринули у небо,
Покинувши цей
грішний світ
Лишили по собі кривавий,
Та героїчний слід…
Вони не думали, що буде
Не думали про щастя чи добро.
Вони ішли..Ішли назустріч смерті,
І страху зовсім не було.
Небесна Сотня- герої незборені,
Найкращі , найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили…
Небесна Сотня - герої незборені, Найкращі , найвідважніші
сини, Яскравим сяйвом в небі засвітились, Щоб інші мріяли, любили і жили…
Козак Гаврилюк
Над активістом
Майдану Михайлом Гаврилюком під час Революції гідності жорстоко знущалися
спецпризначенці "Беркуту": вони його роздягли до гола, на морозі його
били, "футболили" по голові, коли той падав, змушували кричати:
"Я люблю "Беркут".
Звісно, Гарилюк
того не зробив. Він з мужністю витримав на собі звірські знущання, його
врятували афганці та "автомайданівці".
Попри численні
забої та струс головного мозку чоловік приєднався до лав самооборони знову.
Описати, а тим
більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на
Україну, нині не під силу нікому.
Вихователь. Сьогодні героїв усе більшає, адже кожен, хто стає
на захист своєї держави, поповнюючи лави добровольців у війні на Сході України,
– герой. Кожен, хто робить свій внесок у перемогу України, – герой. Кожен, хто
ризикує життям, аби надати таку потрібну допомогу в зону АТО, – герой. І ми
горді тим, що маємо стільки героїв із хоробрими серцями, які врятують Україну.
І саме таким героям присвячується ще одна, 5
сторінка нашого сайту – Герої війни.
Донецький
аеропорт
Оборона, за якою
стежили мільйони, смуга землі, в яку вгризлися сотні бійців, 15 потужних атак
ворога, легенда про "кіборгів" – такою ми назавжди запам'ятаємо
оборону Донецького аеропорту. Такою вона увійде
в історію.
З першими
відбитими потужними атаками бойовиків і народилася легенда про
"кіборгів". І першими українських бійців так почали називати саме
бойовики.
Героїчна оборона
тривала 242 дні, а точних даних про втрати так і не відомо.
Перегляд відеоролика «Кіборги»
Обговорення фільму.
Самопожертва
танкістів
18 червня український
танк Т-64БМ потрапив у засідку в селі Станиця Луганської області. Бойовики
розбили приціли і перископи у танка, тому машина виявилася практично
беззахисною.
Коли сепаратисти
підійшли до танка з метою захопити його, екіпаж підірвав себе і машину
гранатами, аби не потрапити в полон.
33-годиний бій під
гімн України
У ніч на 2 червня
сепаратисти напали на пост прикордонників в Луганській області. Спочатку вони
підірвали бензосховище на території частини, а потім почали обстрілювати.
Незважаючи на
постійний обстріл, прикордонники вирішили не здаватися – бійці увімкнули гімн
України і боролися під нього протягом 33 годин. Згодом до них прийшла
підмога від сил АТО – був відправлений загін спецназу, а також авіація, яка
"зачистила" бойовиків. У бою постраждали семеро українських
військових.
Мужні
танкісти
Справжній
героїзм проявив танковий загін у складі молодшого сержанта Сергія Ісаєва, солдата-навідника
Ігоря Іванченко і механіка-водія солдата Євгена Мартинюка.
Вихователь. Будьмо ж гідними великої слави героїв України,
які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її
обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську
землю. Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде
готовий покласти своє життя в її обороні.
4. Підсумки.
Вихователь.У кожного сайту є ще
одна сторінка – Зворотній зв'язок. Пропоную
вам написати про свої враження, емоції від почутого сьогодні на виховній годині
та надіслати мені на електронну пошту.
Сьогодні
ми з вами створювали віртуальний сайт про героїв, що живуть поміж нас і з яких
потрібно брати приклад. Я сподіваюся, що їхні вчинки надихнули вас, навчили, що
таке бути справжнім патріотом Батьківщини. Адже герой – це професія, яку не
опановують у коледжах чи вузах. Це той, хто не шкодує власного життя заради
іншого. Це той, хто вчинками, щирою душею викликає захоплення та гордість. Це
той, хто є прикладом сміливості, життєлюбства, самопожертви й доброти. Це той,
хто навіть трагедію перетворив на перемогу, подолав неймовірні перешкоди заради
досягнення мети й не втратив віри. Це той, чий подвиг часом не помітний у
повсякденні, але завдяки цим людям ми відчуваємо гордість, що народилися саме в
Україні. Слава Україні! Слава її героям!
Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить
чи звучатиме гордо і могутньо ім'я Україна і Український народ в третьому
тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши
духовної і фізичної смерті.







