Тема. Це Голокост – всього одне лиш слово,Та його сенс – пекучий болі жар.
Звучить мінорна музика.
Ведучий Їм – неоплаканим і
невідспіваним...
Їм – похованим
без труни й молитви,
Позбавленим
могили й шани – присвячується
Пом'янімо
мільйоннії жертви
Ведуча Це Голокост –
всього одне лиш слово,
Та його сенс – пекучий болі жар,
Вбивали всіх!.. старого і малого,
Мало хто життя порятував.
Та його сенс – пекучий болі жар,
Вбивали всіх!.. старого і малого,
Мало хто життя порятував.
Ведучий Невигойною сторінкою Другої світової війни став геноцид єврейського народу.
Більше як 6 млн. людей (72 відсотки)
єврейського населення Європи було знищено в крематоріях, концтаборах,
душогубках, розстріляно і по-звірячому убито в гетто, на вулицях,площах,оселях.
Учениця Позаду них – страшна
безодня ями,
Попереду – несамовита лють...
Маленький хлопчик прикипів до мами:
— Нас не уб'ють, матусю? Не уб'ють?
— Не бійся, синку. Пригорнись до неньки.
На тебе зійде Божа благодать!
Тебе не вб'ють, бо ти ж іще маленький,
А діток навіть звірі не їдять...
Від залпу листя аж затріпотіло,
Птахи сполохано рвонулися увись...
Синочка мати затулила тілом.
Убили всіх, а він живим лишивсь.
Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів.
Чому ж така незрозуміла злість?
І він на пальчиках показує солдатам:
— Мені ж шість рочків, всього тільки шість...
Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво.
Ти вірив у всесильність доброти...
Дощ моросив над містом сиротливо, —
То плакав світ,
То світ просив:
— Прости...
Попереду – несамовита лють...
Маленький хлопчик прикипів до мами:
— Нас не уб'ють, матусю? Не уб'ють?
— Не бійся, синку. Пригорнись до неньки.
На тебе зійде Божа благодать!
Тебе не вб'ють, бо ти ж іще маленький,
А діток навіть звірі не їдять...
Від залпу листя аж затріпотіло,
Птахи сполохано рвонулися увись...
Синочка мати затулила тілом.
Убили всіх, а він живим лишивсь.
Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів.
Чому ж така незрозуміла злість?
І він на пальчиках показує солдатам:
— Мені ж шість рочків, всього тільки шість...
Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво.
Ти вірив у всесильність доброти...
Дощ моросив над містом сиротливо, —
То плакав світ,
То світ просив:
— Прости...
Ведуча Під час німецької
окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів
німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених;
переважно євреїв, українців та циган — за етнічною ознакою, а також партійних
та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських
Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників
комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня
1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Усього за роки нацистської
окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було знищено близько
100000 осіб.
Ведучий Масові
розстріли у Бабиному Яру та розташованому
поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення
Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100
матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18
лютого 1943 року – трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича,
Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів
були співробітниками НКВД, що і стало
причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так
званий «матч смерті». У 1941-1943 роках у Бабиному
Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відома українська поетеса Олена
Теліга разом із чоловіком.
Відеосюжет про Бабин Яр.
Ведуча Слово
має директор школи
Мишко В.І.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ведучий Страшна ніч
огорнула мою Україну.
В небі високо
засяли зорі.
Чому ж до зірок
я думкою лину,
Схиляючи голову
в тихій покорі?
Ведуча Може, ті зорі — то душі
людей,
Які відлетіли в
трагічні часи? ...
А серед них скільки було
дітей!
їм не бачити більше земної
краси.
Ніколи вже їм не
пізнати Кохання...
Не пройтися
щасливими лісом, ні полем...
Голокост знищив життя і сподівання...
Ведучий Раптом туга
стискає душу мою...
Свічку поставлю
на могилі.. Запалю.
Прошепчу я
тихенько молитву свою
Ведуча Тих жертв
замордованих, страчених я гріх замолю.
Хай світло від
свічки у небо летить
Хоча б одну Душу
зігріє в цю мить,
Щоб Душа ця
загублена спокій знайшла –
І у
Вічність до Бога вона відійшла.
Ведучий Перед хвилиною
мовчання прошу запалити
свічки пам’яті (кожен клас
запалює свічки) На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто став жертвами
Голокосту, увійшовши в безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх .
Ведуча Хвилина мовчання – ніяк не
прощання,
Це мить про минулі страхіття війни.
Хвилина мовчання – це вічне стрічання,
Тут батько і мати, і дочки й
сини.
Ведучий Тут крові
краплини в пелюстках жоржини,
Пролитої в битві
живуть без кінця.
Усе завмирає – мовчання
хвилини.
Лиш чути, як
б'ються в тривозі серця.
Хвилина
мовчання. Не чути, немає
Ніякого
звуку ніде навкруги.
ХВИЛИНА МОВЧАННЯ.
Звучать удари
метроному.
Ведуча Якщо спішиш кудись, додому
Побачиш
пам’ятник в тіні,
Візьми собі за
добру звичку
Вклонитись
вбитим на цій землі.
Ведучий Це саме
тут навічно оселились душі,
Прострелені по
кілька раз,...
Це в них, в
живих, кати байдужі
Стріляли,
цілячись у нас.
Це саме тут поранених вбивали,
Солдат,
євреїв, малюків...
Ведуча Окремі круки
криво креслять сніг,
Лишаючи минущі
візерунки,
Вони злетять:
всіх вистачить на всіх
Дзьобами рвати
плоть – манірно, лунко.
Ведучий Зубами лячно
шкіритись в мороз,
Тут
час, як біль, коли вже довмираєм
Останнім сховком
буде Голокост,
Останнє свято
стане світлим Раєм…
Ведуча Боже великий, всевладний,
Яви нам свою
могуть,
Дай розпізнати
правду,
Праведників не
забудь.
Дивляться в твої
очі
Мільйони
скатованих душ.
Пригорни їх,
посели на спочинок,
Та їхнього сну
не наруш!
Заступи нас і
нашу державу
Од кривавих,
лютих негод.
Всі ми – сущі, усопші,
прийдешні
Твій,
безсмертний народ!
Немає коментарів:
Дописати коментар